Перейти до вмісту

Історія Олени: як відбувалася оцінка повсякденного функціонування в КНП «Прикарпатський обласний клінічний центр психічного здоров’я» 

Олена — лікарка за освітою. Її життя докорінно змінилося після того, як вона захворіла у 2011 році. Попри тривале лікування та намагання продовжити працювати, хвороба прогресувала. Через дев’ять років жінка отримала статус людини з інвалідністю.

«Мені довелося залишити роботу. Змінилися не лише мої можливості, але й ставлення оточення. Люди, дізнавшись про психічне захворювання, починають інакше до тебе ставитися. Зникли друзі. Добре, що родина залишилася поруч, підтримує і розуміє», — ділиться Олена.

Про нову систему оцінювання вона дізналася від свого лікуючого лікаря, коли прийшла на черговий прийом. Її проінформували, що стаціонарного лікування не потрібно, але треба зібрати пакет документів — далі лікар допоможе з етапами проходження.

Самостійне збирання документів не викликало особливих труднощів. Водночас Олена звертає увагу на недосконалість процесу медоглядів:

«Час огляду призначають не завжди зручний для пацієнта. Через це вся процедура затягнулася на кілька місяців».

Процес оцінювання в експертній команді Олена згадує позитивно:

«Я прийшла трохи раніше. До мене вийшли, спокійно сказали, коли зайти. Запитували про стан, хворобу, зміни у ментальному функціонуванні. Атмосфера була спокійна. Лікарка пояснила, що мій діагноз уже встановлено, і що лікування обмежене».

Про дату оцінювання пацієнтку повідомили завчасно: спершу — лікуючий лікар, а згодом — працівник лікарні телефоном. Це дало можливість підготуватись, хоча Олена вважає, що було б зручніше отримувати повідомлення за кілька днів наперед.

Жінка зазначає, що порівняно зі старою системою, оцінювання стало людянішим:

«Справді легше пройти оцінювання в іншому місті — я внутрішньо переміщена особа. І дуже приємно було бачити молодих лікарів в експертній команді».

З-поміж побажань до вдосконалення — бажання мати більше часу на підготовку до оцінювання та розширення доступу до пільг:

«Хотілося б, щоб для людей з інвалідністю було більше знижок на медичні послуги. Препарати дорогі, а можливостей забезпечити себе всім необхідним — обмаль».

Олена вдячна за підтримку лікарів та родини. Її історія — це приклад того, як реформа може працювати, але також і нагадування, що потреби людей із психічними порушеннями потребують особливої уваги та чутливості.

Залишити коментар